флешмоб Ми любимо Україну

Україна - єдина країна

Опис досвіду виховної системи класу

                                               Опис досвіду

виховної  системи класу

Яковецької  Руслани  Василівни

“Формування  соціально-активної особистості громадянина й патріота, що володіє почуттям національної гордості любові до Батьківщини’’

Час іде вперед, суспільство розвивається, а, отже, демократичні процеси у державі потребують вироблення нових суспільних вимог до освіти. Сьогоднішня школа пішла вперед шляхом прогресу. Це школа самореалізації і самоактуалізації особистості.

Відповідно Закону України «Про загальну середню освіту» (стаття 5)

«Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України».

У Програмі Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» говориться: «Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя».

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від  16. 06. 2015 р.    № 641

Cьогодні,  як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

За останні десятиліття під гучними гаслами демократизації та гуманізації суспільства, відродження національної історії та культури фактично сталася їх політизація. На вістрі ідеологічної боротьби опинилася школа. Про низький стан патріотичних почуттів учнів загальноосвітніх шкіл свідчать результати соціологічних та педагогічних досліджень.

Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, «патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства» . Проте легко виховувати любов до країни, яка забезпечує належний фінансовий добробут і впевненість у майбутньому. Важче це робити, коли діти щодня стикаються з матеріальними нестатками та постійними розбіжностями між бажаним і реальним. Але ж якщо до виховання патріотів навіть не братися, кращого майбутнього для України досягти буде важко.

У наш час основна увага патріотичному вихованню надається саме «як вихованню національному, тобто вихованню в дусі ментальності українського народу, його кордоцентризму, потягу до прекрасного і прагнення до гармонії»

За умов ринкової економіки ведучим мотивом поведінки людей стало збагачення. Платні навчальні заклади, військова служба за контрактом зводять патріотичну роботу як таку нанівець. Духовність відходить на другий план. Грубо порушуються конституційні вимоги щодо обов'язковості загальної середньої освіти. Культивуються крайні ідеї про протистояння українського патріотизму на противагу російському чи іншим і/або про перевагу російського шовінізму над українським патріотизмом і т. ін.

Система патріотичного виховання школярів на сьогоднішній день регулюється такими законодавчими документами, як:

Ø Указ Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”.

Ø Постанови ВРУ „Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку”.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Ø Концепція національної системи виховання (1996);

Ø Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Ø Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Ø Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте основні положення цих документів на практиці не виконуються.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність всіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Виховна система нашої школи спрямована на реалізацію таких напрямків:

Ø Ціннісне ставлення до суспільства і держави;

Ø Ціннісне ставлення до людей;

Ø Ціннісне ставлення до природи;

Ø Ціннісне ставлення до мистецтва;

Ø Ціннісне ставлення до праці;

Ø Ціннісне ставлення до себе.

Всі ці напрямки тісно пов’язані між собою і мають спільну мету, але знаходять різні шляхи її досягнення. У нашій школі, класі патріотичне виховання наскрізь пронизує весь навчально-виховний процес органічно поєднує національне, громадянське, морально-естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове та родинно-сімейне виховання, базується на:

Ø національній історії;

Ø знанні та відстоюванні своїх прав;

Ø виконанні конституційних і громадянських обов’язків;

Ø відповідальності за власне майбутнє, добробут  та долю країни;

Ø усвідомленні єдності власної долі з долею Батьківщини;

Ø сформованості моральних якостей (чуйності, чесності, правдивості, справедливості, гідності, толерантності, милосердя, взаємодопомоги, товариськості, співпереживання, щедрості, поваги до особистості);

Ø реалізації якостей суб’єкта громадянського суспільства;

Ø дбайливому ставленні до природи в традиціях українського народу та ставленні до природи як до історико-культурної, соціальної цінності;

Ø розумінні ролі мистецтва як основи морально-духовного розвитку особистості.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

Тому патріотичне виховання молоді, розробка форм та методів його організації, повинна перейти від загальних декларацій в площину практичних дій на кожному робочому місці, і в першу чергу у школі.

У сучасній педагогічній науці патріотичне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь. На думку І.Д. Беха, патріотичне виховання також передбачає «широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, сформованість патріотичних думок та дієвих заходів з відстоювання національних форм життєдіяльності і поведінки в усіх сферах суспільного життя». Мета патріотичного виховання, як стверджують автори загальнодержавної програми основні орієнтири виховання, є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у вихованців різного віку.

Патріотичне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу — любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім'я України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю.

Важливою складовою змісту патріотичного виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст виховання забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання; розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринкових відносинах. «Справжнє патріотичне виховання починається там, де ідея і особиста праця – піт, мозолі, зливаються воєдино, творять те, про що народ говорить: у людини є святе за душею».

Виховання — соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Суспільство як соціальне об'єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу — катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Ще Я.А. Коменський зауважував, що «Зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу». Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти. Завдяки йому людство забезпечує свою безперервність у соціальному розвитку.

Виховання школярів здійснюють у процесі навчання та виховання у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя).

Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутність українського народу. І саме національне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави.

В. Сухомлинський писав: «Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань нерозривно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим, ідейно-світоглядним, естетичним, емоційним становленням особистості. Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яке проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людину, яка формується. Патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і діла дуже складно пов’язаний з освіченістю, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею».

Патріотизм (грец. patriótes – співвітчизник, грец. patrís – батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги.

Патріотичне виховання як введення підростаючого покоління в систему цінностей демократичного (громадянського) суспільства передбачає формування у нього основ громадянської культури. Громадянська культура – це глибоке усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської гідності, відповідальності й обов'язку, здатність рішуче відстоювати суспільно-державні цілі в складних ситуаціях.

Визначальними характеристиками громадянської культури є: патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність.

Дослідники розрізняють два поняття патріотизму – конституційний та етнонаціональний. Конституційний патріотизм – дотримання рамок конституції держави, де поняття Батьківщини базується на всьому комплексі ідей, що лягли в основу основного документа держави. Етнонаціональний патріотизм — це любов до Батьківщини, бажання створити суверенну державу й проголосити свою незалежність; захист своєї Вітчизни від будь-якої агресії, іноземного панування; підтримка знедолених народів.

Із змістової точки зору патріотичне виховання школярів в сучасних умовах – це, насамперед, «становлення національної свідомості, належності до рідної землі, народу». Цей процес має два етапи, що відповідно вказують на різні рівні засвоєння національних цінностей. На першому етапі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння рідної мови, родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва; народних поглядів, переконань, ідеалів, загальноприйнятих норм поведінки тощо. На другому етапі – громадсько-патріотичне самоусвідомлення – в процесі включення учнів у активну творчу діяльність, спрямовану на розбудову власної держави, її впорядкування і зміцнення; вивчення історії  Вітчизни, героїки минулих епох, трудових подвигів, подвижництва в ім'я вільного життя, її культурної спадщини; відновлення різних елементів української культури у власній життєдіяльності; встановлення дружніх партнерських відносин з представниками інших країн та народів, культивування кращих рис української ментальності, розвитку самобутності кожної особистості тощо.

Важливу роль у формуванні патріотизму відіграють заклади освіти. Саме освіта є вирішальним фактором формування відповідної моделі конкретно історичної особистості – громадянина України.

Патріотично спрямована освіта стає основним важелем цілеспрямованого впливу на свідомість молодого покоління і надає поштовх сприйняттю патріотизму як особливої інтегруючої субстанції, що синтезує наукові знання, вітчизняний духовний досвід та культурні цінності.

Процес патріотичного виховання в закладах освіти значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину та суспільство. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу, норми міжнародного спілкування та взаємодії.

Вважаю, що одним із важливих завдань закладу освіти є забезпечення молоді практичними вміннями та навичками, а саме: формування критичної свідомості, прийняття свідомого рішення, здійснення вільного вибору; розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знання законів, основних прав людини, спільної праці на благо суспільства, формування особистої відповідальності та громадянського обов’язку, взаєморозуміння та взаємоповага до кожного індивідуума, етнічної групи, народу та їх культур.

Важливою складовою патріотизму є духовність, тому, у свою чергу, духовно – моральне виховання є складовою патріотичного виховання. Духовність, мораль – це ядро, основа, фундамент людини, людства, фундамент будь-якої країни.

Духовність людини можна представити внутрішнім світом, який відображає моральні, етичні, психологічні властивості, рівень освіченості, культури, потяг до самопізнання та потенціал особи як шанс всього суспільства на розвиток.

Процес впровадження системи патріотичного виховання в школі може здійснюватися у чотирьох формах:

Ø  як навчальний предмет,

Ø  як міжпредметна форма діяльності в рамках освітянського простору,

Ø  як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),

Ø  як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Ідеї патріотизму мають бути основними та наскрізними в системі шкільного життя.

Педагогічний колектив Лазещинської загальноосвітньої школи працює над проблемним  питанням:  «Національно-патріотичне виховання школярів шляхом вивчення та збереження народних традицій» - вивчення історії рідного краю, ознайомлення учнів з культурною спадщиною українського народу, з народними традиціями формування в учнів кращих якостей національного характеру, виховання громадянина України; використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності, та навчально – виховному процесі в школі.

 Головним  у навчально-виховному процесі школи, класу має стати переконаність учнів, що сила українців – у їх єдності. В ній –запорука наших успіхів, нашого порятунку  і процвітання. Саме тому я обрала  проблемне питання класу - “Формування  соціально-активної особистості громадянина й патріота, що володіє почуттям національної гордості любові до Батьківщини’’.

Починаючи працювати з колективом, я поставила перед собою такі виховні цілі:           

Ø  виховання та розвиток вільно мислячої, талановитої, фізично здорової  особистості, збагаченої знаннями, яка  готова до творчої праці;

Ø  здійснення спостереження за особистим розвитком дитини, сприяння створенню оптимальних умов для формування морального та духовного розвитку її особистості;

Ø  організація співпраці усіх ланок виховного процесу;

Ø  виховання ціннісного ставлення до життя, уміння знаходити у ньому радість та бажання творити добро;

Ø  створювати умови для розвитку етичних та моральних якостей особистості учня;

Ø  допомагати учням та їх батькам знаходити порозуміння між собою, не губити віру у близьких людей;

Ø  стимулювати прагнення розвивати творчі, духовні, інтелектуальні, фізичні  можливості та здібності.

 Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється за допомогою використання різноманітних прийомів, форм та методів виховної роботи. Їх вибір та ефективне застосування залежить від вікових та індивідуальних особливостей школярів, рівня розвитку дитячого колективу, поєднання методів формування свідомості та поведінки, ефективності самих методів. У виховному процесі я використовую такі групи методів як :

Ø методи формування свідомості (роз’яснення, бесіда, лекція, диспут, приклад);

Ø методи формування суспільної поведінки (громадська думка, доручення, створення виховуючих ситуацій);

Ø методи стимулювання діяльності та поведінки (змагання, заохочення, покарання);

Ø методи контролю та аналізу ефективності виховання .

 У нашому класі відбуваються різноманітні заходи  патріотичного спрямування. Доброю традицією стали уроки пам’яті «Ніхто не забутий ,ніщо не забуто», «Це потрібно не мертвим- це потрібно живим», уроки мужності «Герої не вмирають», на яких учні вшановують ветеранів, героїв Небесної Сотні.

Учні класу з великою охотою відгукуються на загальношкільні  акції на підтримку учасників АТО («Лист пораненому»), благодійні ярмарки «Серце до серця», збір коштів для воїнів АТО, хворих дітей тощо.

Спортивні змагання «Козацькому роду нема переводу», години спілкування «Стою струнко й урочисто, коли звучить Гімн моєї держави», «Україна – єдина  країна» – є невід’ємною частиною виховного процесу нашого класу.

Традиції свого народу ми з учнями вивчаємо через мандрівки рідними місцями та через спілкування з односельцями-старожилами. Проводимо свята: «Моя Україна- червона калина», «Легенди українського народу», «Голуб миру», круглий стіл «Що означає бути патріотом?», загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках», «Колосок пам’яті».

Беремо активну участь у  патріотичних флеш мобах «Ми за мир», «Голуб миру», «Едельвейс», святкових лінійках  присвячених до дня визволення села, до дня Перемоги. У школі систематично проводяться акції «Ветеран живе поруч», «Милосердя», «Добрі справи».

Запропоновані виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об'єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв'язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам'ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

Лише завдяки почуттям національної єдності , злагоди можна зберегти Україну, зміцнитись, стати рівним серед рівних.

Не залишаю поза увагою й інших напрямків виховної діяльності. Проводжу постійну роботу з правового виховання з метою профілактики девіантної поведінки та шкідливих звичок. Це класні години «Закон і ми», «Моє перше та останнє знайомство з кримінальним кодексом», «Мої права у кольорі веселки», «Ми обираємо здоров’я», « Шкідливим звичкам – однозначно Ні», тренінгові заняття «Твоє життя – в  твоїх руках» та інші.

  Слід відзначити, що національно-патріотичне виховання здійснюється не лише в навчальній та позакласній роботі ,а й позашкільній діяльності та в сім’ях.  У класі склалася певна система роботи з батьками та сім’ями. Працює постійно діючий батьківський всеобуч, до складу якого входять батьки, вчителі. Головне завдання всеобучу – допомогти  батькам у виконанні ними функцій вихователів.  В організації роботи з батьками переважає індивідуальна робота та робота з групою батьків. Мною здійснюється інформаційно-практичний підхід у формуванні педагогічної культури сім’ї, що дає можливість уникнути авторитарності. При цьому використовую різноманітні форми і методи у роботі із сім’єю: класні батьківські збори не рідше чотирьох разів на рік, дні відкритих дверей, родинне свято «Благослови мати». Щоб спланувати їх роботу, проводяться різноманітні  дослідження та тестування як для дітей ,так і для батьків.         

 Мій клас у школі називають співучим. Багато моїх вихованців енергійні, життєрадісні, емоційні, мають багато талантів. Їх особливості в першу чергу використовую при підборі тематики та сценаріїв позакласних заходів. Тож постійна підготовка до шкільних конкурсів, концертів, розважальних програм є важливою складовою виховної діяльності з класом. Жоден шкільний чи сільський концерт не обходиться без участі моїх вихованців. Творчі здібності учнів розвиваю власним прикладом.

 Очікувані результати.

У центрі уваги виховної роботи нашого класу :

Ø виховання патріотизму та любові до своєї Батьківщини;

Ø забезпечення соціальних психолого-педагогічних та освітніх умов розвитку школярів у позаурочний час;

Ø удосконалення знань і умінь кожної дитини;

Ø успадкування молодим поколінням духовних надбань рідного народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин;

Ø формування духовної, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури дітей;

Ø розуміння учнями понять «духовність і мораль», бажання, критично ставлячись до власного досвіду, власних знань, змінити насамперед себе відповідно до власних мрій, ідеалів, цілей і мети;

Ø вміння поводитись в суспільстві згідно з нормами загально прийнятої людської моралі, будувати відношення з товаришами, вчителями, батьками на принципах взаєморозуміння та взаємоповаги;

Ø зацікавленість учнів художньою культурою, захопленість різними видами мистецтва, творча діяльність;

Ø оволодіння високим рівнем знань, особистими поглядами та переконаннями, які будуть спрямовувати життєдіяльність дитини;

Ø набуття найголовніших якостей українського виховного ідеалу: віри в Бога, патріотизм, мужність, відваги, любові і пошани до батьків і старших, турботливе ставлення до менших і слабших, чистота почуттів, любов до праці, усвідомлення своєї людської гідності, почуття честі, поваги до інших людей, волелюбність, лагідність, чемність, гостинність, духовний аристократизм.

Як результатом своєї діяльності вважаю  утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, державницької ідеї, вболівання за долю самостійної Української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти шанобливе ставлення до українських державних символів — тризуба, синьо-жовтого прапора, гімну «Ще не вмерла Україна». Адже молодій Українській державі потрібні громадяни національно свідомі, горді її історією, культурою і мовою українського народу, нації, — істинні патріоти незалежної України. Саме таких людей і покликана виховувати сучасна школа.

СЦЕНАРІЙ: МУЖНІСТЬ І БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ

 В.1. Сьогодні ми зібралися тут, щоб відмітити 16-ту річницю Чорнобильської трагедії.

Як не дивно, люди іноді виступають ворогами природи, не задумуючись над тим, що в першу чергу виступають ворогами собі. І тоді трапляється біда. Найстрашніша трапилась у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. о 1-й год. 23 хв. Над 4-им реактором Чорнобильської атомної електростанції. Це страшне свідчення того, до якої біди можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. (У 5-му класів підготували для вас композицію про цю трагедію).

В.2. Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

В.1. Райцентр Чорнобиль. Це ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення. Потім місто, а згодом і атомна електростанція. Мало хто зав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшу катастрофу:

Уч. “...засурмить третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскипа. І стала вона третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї “Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона”. Полин Саме таку назву має степова трава чорнобиль.

ШАНУЙМО СТАРІСТЬ!!!

Мета: - формувати навички правильного ставлення до старших, батьків;

-          виявляти піклування про молодших, слабших;

-         пропагувати милосердя, співчуття, повагу як одну з кращих рис особистості.

 Епіграф заняття :                    «Схилилась яблуня до тину,

                                                  Сповна віддавши урожай.

                                                  Не ображай стару людину,

                                                  Чи чуєш ти, не ображай».        

Учитель. На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючись жителем Землі, ступає на цю планету. Називається ця планета Старість. Час там протікає повільно - з довгими безсонними ночами.

Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому, ніж у теперішньому. Старість... За енциклопедичним словником старість - це «віковий період від 75 до 90 років».    Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана.

Основні напрямки класного керівника

 На мою думку , класне керівництво – найбільш відповідальний вид роботи вчителя у школі. Це універсальна особистість, одночасно наставник, порадник, психолог та педагог-організатор.

Класний керівник – перша та найголовніша людина, яка опікується класом та формує учнівський колектив. До мене завжди можна звернутися за допомогою чи порадою. Я можу бути доброю або злою, суворою чи поблажливою, веселою і сумною, але повинна вміти захопити, повести, згуртувати, відкрити світ, завоювати авторитет серед дітей. Найкраще це зробити, поважаючи кожного учня як особистість із власними думками, поглядами.

 Найважливішими рисами характеру класного керівника є: веселий настрій, любов до дітей, справедливість, доброта поєднана з вимогливістю. В.Сухомлинський сказав із цього приводу: «Підліток помічає у мені недоліків у сто разів більше, ніж я міг подумати про себе». Потрібно дуже любити дітей, бути терплячим, щоб із розумінням сприймати критику підлітків. Бо підліток, за словами Сухомлинського, - це «Квітка, краса якої залежить від догляду». Щоб дитяче серце не стало холодним, нам потрібно самим дбати про вогонь наших сердець, який міг би зігріти кожну дитину. Але це нелегко… А ще треба навчитися відчувати кожну дитину, намагатися зробити так, щоб у школі їй було комфортно і цікаво. З учнями потрібно бути чесним, відвертим, справедливим.

Моя Україна - вільна держава

участь у флеш мобі "Єднання поколінь"